Накаді – Мій шлях
У дитинстві мені приснився сон, що я зустрів духовного вчителя. Він був з Індії, але я не знав англійської мови й не міг із ним спілкуватися. З часом цей сон забувся.
Одного разу ми летіли відпочивати, це було 1991 року. В аеропорту я побачив книжку з хатха-йоги, і мене наче струмом вдарило. Того ж року знайомий приніс книжку «Легка подорож на інші планети», на обкладинці якої був намальований йог. Я випросив її у нього. Після прочитання у мене з’явився інтерес до йоги, і я почав шукати інші книги. Спершу знайшов книгу Шрі Чінмоя, але вона мене не вразила. Я продовжив пошуки і приблизно через рік зустрів відданих – вони поширювали книги зі столика. Я купив одразу 5–6 книжок і почав читати. Там було написано, що треба спілкуватися з відданими, але я не міг їх знайти.
Одного разу я побачив харі-наму й дізнався, що віддані збираються в одному із санаторіїв. Почав приходити до них по неділях. Дуже добре пам’ятаю момент, коли я вперше пожертвував один долар США. Довго дивився, як він лежить у коробці для пожертв. У 1993 році я зустрів Ніранджана Махараджа, і він підписав мені книгу. У 1994–1995 роках я почав повторювати мантру, але ніяк не міг дійти до шістнадцяти кіл. У 1996 році я поїхав до Індії на фестиваль (тоді в нас ще не було великих фестивалів), і саме там почав читати шістнадцять кіл.
Мені казали, що треба обрати духовного вчителя, але я довго не наважувався. У 1997 році я знову поїхав до Індії, і там, на фестивалі, слухав лекції з «Бгаґаватам». Коли лекцію давав Ніранджан Свамі, я зрозумів, що це мій гуру. Але ініціацію я отримав лише у 2002 році.
Після поїздки до Індії, надихнувшись, я вирішив допомогти побудувати храм в Одесі. Крішна влаштував так, що я взяв у цьому активну участь. (Примітка укладача: Накаді прабгу пожертвував громаді свою земельну ділянку, на якій зараз стоїть храм, а також надав фінансову допомогу на будівництво.) Мій гуру був дуже задоволений. У 1998 році я взяв участь в організації Одеського фестивалю, і робив це майже десять років. Тепер фестиваль переїхав в інше місце, і я вже не беру активної участі, але у мене є Крішна, віддані та бажання повернутися додому – до Бога. Гаре Крішна!
Накаді Дас